Розглядає сни, народні прикмети, обереги, руни, хіромантію та фен-шуй як культурні практики зі своєю історією. Зводить матеріал за період, показує, звідки взявся образ і як одна традиція перегукується з іншою, не зводячи їх до єдиної схеми. Спирається на етнографічні описи прикмет і оберегів, усталені ряди рунічних значень, класичні схеми ліній долоні та принципи організації простору у фен-шуй. Розділяє в тексті давній пласт і пізні нашарування, які до нього дописали. Порівнює регіональні версії однієї прикмети й показує, де вони розходяться. Огляд вважає завершеним тоді, коли для кожного образу названо джерело опису й період, з якого воно походить.