Для вірян це день особливої молитви до Божої Матері. 1 жовтня (14 жовтня) у православному календарі — Покрова Пресвятої Богородиці. За церковним переданням, подія, що лягла в основу свята, сталася в Константинополі приблизно в X столітті.
Що розповідає церковне передання
Місто переживало небезпеку, і люди зібралися у Влахернському храмі, де молилися про порятунок. Під час богослужіння святий Андрій, Христа ради юродивий, та його учень Єпіфаній побачили Богородицю. За переказом, Вона молилася разом із людьми, а потім простягнула над ними свій покров — омофор.
Образ Богородиці, яка вкриває людей своїм покровом, став центральним символом свята. В Україні Покрова здавна має особливе значення: Божу Матір вважали своєю покровителькою українські козаки, а на Запорозькій Січі існували храми на честь Покрови.
Прикмети та традиції дня
За старим календарем 1 жовтня вшановували пам’ять мучениць Аріадни, Софії та Ірини Єгипетських. Аріадна жила в перші століття християнства й зазнала переслідувань через відмову брати участь у язичницьких обрядах. Софія та Ірина Єгипетські постраждали за християнську віру в Єгипті в часи гонінь.
Народні прикмети пов’язували цей день із характером зими: яка погода на Покрову — такою буде й зима. Південний вітер віщував теплу зиму, північний — холодну, західний — сніжну. Якщо вітер протягом дня змінював напрямок, чекали на мінливу зиму. На Покрову остерігалися необдуманих клятв і обіцянок.
Водночас більшість побутових заборон належить до народних традицій, а не до церковних приписів. У церквах проходять святкові служби, яким традиційно передує всенічне бдіння. Віряни моляться про здоров’я, захист від небезпеки та мир у родині, а незаміжні дівчата — про щасливу долю.
На українських іконах Богородицю нерідко зображували з розпростертим покровом, під яким перебувають духовенство, козаки та звичайні люди. Такий образ передавав ідею спільного небесного захисту.
