Для читача цей день — нагода звернутися до святого Микити по захист у складних обставинах і звіритися з народними прикметами на осінь. 15 вересня (28 вересня) в православному календарі — день пам’яті святого великомученика Микити. За старим календарем в Україні цього числа вшановували пам’ять мученика Маманта.
Кого згадують у церкві саме сьогодні?
Микита народився серед готів — народу, який мешкав на територіях поблизу Дунаю та Чорного моря. У молоді роки він прийняв християнство і щиро присвятив себе служінню Богові. Святий не приховував своїх переконань і відкрито проповідував християнське вчення серед одноплемінників.
За переказами, він переконував людей відмовитися від язичницьких вірувань і звернутися до Христа. Коли до влади прийшов язичницький правитель Атанаріх, переслідування посилилися. Микиту схопили, запропонували зректися віри; він залишився непохитним і прийняв смерть приблизно 372 року.
Мамант жив у III столітті в Кесарії Каппадокійській. Він народився в християнській родині, рано залишився сиротою, відкрито сповідував віру в Христа і допомагав нужденним.
Що радили і чого уникали 15 вересня?
Народні прикмети такі: ясний і теплий день — осінь буде довгою, сухою та теплою; безвітряна погода — до погожої та теплої осені; рясна ранкова роса — незабаром установиться хороша погода.
Предки не радили займатися генеральним прибиранням, виносити домашні речі за поріг або давати в борг — вірили, що разом із ними можна віддати власний добробут. Весільну церемонію на цей день не призначали: існувало переконання, що шлюб може виявитися нетривалим і неспокійним.
До святого Микити Готського в молитвах просять підтримки й захисту від недоброзичливців, ворогів, людської злоби та неприємностей. День радили присвячувати добру: щире слово, допомога тому, хто потребує, пожертва або турбота про безпритульну тварину.
Микита став одним із тих, хто активно поширював християнство серед готів у час боротьби між прихильниками християнства та язичництва; його піддали тортурам і стратили за віру.
