Церковне передання розповідає, що святому Фоці «побачив світлого голуба, який зійшов із небес і поклав на його голову прекрасний вінець» — цей знак він сприйняв як передвістя мученицької смерті за Христа. 22 вересня (5 жовтня) православний календар відзначає пам’ять священномученика Фоки, єпископа Синопійського, а також пророка Йони і преподобного Йони пресвітера.
Святий Фока народився в Синопі — портовому місті на південному узбережжі Чорного моря, на території сучасної Туреччини. Його батьки, Памфіл і Марія, виховали сина в християнській вірі. З юних років Фока відзначався глибокою вірою й отримав від Бога дар зцілювати хворих і допомагати людям, які страждали від дії злих духів. За доброчесне життя він був обраний єпископом рідного Синопа і навчав паству словом і власними вчинками. Служіння Фоки припало на правління римського імператора Траяна, коли християни зазнавали переслідувань за відмову брати участь у язичницькому культі, і саме тоді святий засвідчив свою віру мученицькою смертю.
Пророк Йона жив приблизно у VIII столітті до Різдва Христового і походив із Гат-Хефера, з коліна Завулона. Господь звелів йому йти до Ніневії — столиці Ассирії — і закликати мешканців до покаяння, але Йона спробував утекти на кораблі до Фарсиса. Під час бурі моряки за його проханням кинули пророка в море, після чого його проковтнула велика морська істота, у якій він перебував три дні і три ночі. Після молитви Йона був викинутий на сушу, і в християнській традиції він є образом покаяння і прообразом Воскресіння Христового.
Преподобний Йона був пресвітером і виховав у вірі синів — майбутніх святих Феофана Сповідника і Феодора Начертаного, які згодом прийняли чернецтво і стали захисниками шанування ікон. За часів іконоборчих переслідувань братів ув’язнювали й катували, а за наказом імператора на їхніх обличчях розпеченим залізом написали глузливі вірші, через що вони отримали назву «Начертаних». Попри страждання, брати не зреклися православної віри.
За старим календарем 22 вересня в Україні вшановували пам’ять праведних Богоотців Йоакима і Анни, які довгі роки не мали дітей, але не втрачали віри. Ангел сповістив їм про народження Дочки, Якій судилося стати Матір’ю Спасителя світу — Пресвятої Діви Марії. У народному календарі цей день також відомий як Листопадна: господарі завершували збирання редьки та ріпи, а сильний вітер часто зривав із дерев останнє листя.
Народні прикмети цього дня пов’язують багато павутиння в повітрі з теплою й погожою осінню, але морозною зимою. Якщо на вишні ще тримається листя, найближчим часом сильних заморозків не буде, а багато листя на деревах узагалі означає, що сніг випаде пізно. У цей день намагалися не байдикувати й не залежуватися в ліжку до пізнього ранку, вважаючи, що лінощі можуть накликати нестатки, а старих мітел і віників не спалювали, щоб не «винести» з дому родинне щастя.
